Літературна сторінка

Старість у тридцять років?

25.01.2011  |  Прокоментуй!

Молодість – це час, коли людина здійснює одне з найбільших своїх відкриттів: пізнає самого себе. Щоб не спотикнутися об життєві каміння – питай поради в старших. Якщо повною мірою шанувати мудрість стариків, в житті було б набагато менше юнацької глупоти, яка йде від незнання життя, самовпевненості, необачності… В. СУХОМЛИНСЬКИЙ.
“Працюючи у навчальному закладі, я неодноразово спостерігав дивне явище швидкого фізичного ,,старіння” окремих студентів. Юнаки і дівчата приходили до вузу молодими, юними, красивими, але вже через декілька років виглядали значно старшими за свої 20. А ще через кілька років на вигляд їм важко було дати менше 30. Водночас інші студенти лише розквітали своєю молодістю”. Читати далі…

Різдво в концтаборі.

13.01.2011

У цьому концтаборі було дуже багато різних “релігійників”, які потрапили сюди за свої переконання. Одні поводили себе обережно, уникаючи конфліктів з начальством, інші відверто і щиро сповідували свою віру, всім нагадуючи про Бога. Особливо відверто й сміливо поводили себе черниці на чолі з священиком Березкіним. Вони відмовлялися від усякої роботи, сиділи на голодному пайку, часто потрапляли до ізолятора і каралися різними штрафами. Але щойно сповідниці виходили з ізолятора і з’являлися в таборі, знову він оживав і ставав полем їх церковного благовісництва. Особливо запалювались черниці в дні великих свят.
І ось на Різдво вони також розсипались по бараках і стали Христа славити (колядувати). Читати далі…

Килим

18.12.2010

Один житель Константинополя, благочестивий старець Микола, люблячи усією душею святителя Миколая, щороку святкував день його пам’яті і приносив яку-небудь пожертву. Але достатки його були надто мізерні. Якось, не маючи нічого, щоб на свято свого святого подати милостиню, він почав говорити про це зі своєю дружиною. Та дала йому килим, зітканий нею самою, і сказала: «Ось тобі килим. Продай його і купи, що потрібно до свята!» Микола з радістю прийняв пораду й пішов продавати килим. Читати далі…

Святий Миколай врятував.

18.12.2010

Гуде й стогне завірюха… Вітер зі свистом проноситься по полю, замітає сніг і вихорем крутить його. Горе подорожньому в таку негоду!.. Дороги всі замело, сніг засліплює очі, холод пронизує до кісток тіло, голками впивається в обличчя. Свіжий слід покривається білою пеленою, а вітер летить далі, жалібно завиваючи, як зграя голодних вовків…
Великою дорогою від повітого міста N ішов молодий чоловік у некритому дубленому овечому кожусі і з полотняною торбою за плечима. Незважаючи на люту негоду, він сміливо й бадьоро крокував уперед з надією на те, що під вечір дістанеться до свого села, до рідної і теплої хати, де на нього чекають мила й улюблена дружина, дітки-малюки і старий батько… Читати далі…

Провидіння.

03.12.2010

Представ перед Господом праведник. Бог прийняв його душу та на Страшному Суді, показав усе земне життя. Воно нагадувало довгий шлях, на якому виднілися сліди. Крім слідів чоловіка там були ще чиїсь сліди. Дивлячись на них душа праведника зрозуміла, що це Господні Сліди. Завжди, поруч з цим чоловіком перебував Бог. Але в деяких місцях одні сліди зникали. Раптом душа пригадала коли саме це відбувалося:
– Господи! То це ж були найважчі часи мого життя! Чому саме тоді ти залишав мене?
На що Господь відповів:
– В ті часи Я ніс тебе на руках!

Християнські вірші.

01.12.2010  |  Прокоментуй!

* * *
Це треба відтерпіти. Це над нами
Свого коня спинив Архистратиг.
Лише любов’ю захищу вас, мамо,
Від тих напастей і печалей тих.

Зло хоче зла, сичить і ходить колом,
І рве нам душі, труїть наші дні;
Ви ж заломили руки до ікони,
Шепочете їй молитви сумні. Читати далі…

Порука.

01.12.2010

За 400 років до Різдва Христового жив у місті Сіракузах грізний правитель Діонісій. Жорстокістю та несправедливістю він так збурив проти себе місцевих мешканців, що почав підозрювати кожного в бажанні вбити його. Якось звелів він схопити одного грека – Мироса, якого запідозрив у лихому замислі проти себе. Дионісій наказав привести Мироса до себе і сказав йому:
– Мені донесли, що ти зневажаєш мене й задумав лихе. Читати далі…

Лободяні крила.

26.11.2010

У вишневому садку розкошує хлопчик. Очі з іскорками сонця, тепло-карі; губи, руки, сорочечка перемазані вишневим соком… Він у тому віці, коли все навкруги сповнене таємниці й музики. Ось він нариває вишень у пелену, сідає в гарячу терпку траву. Такий вираз втіхи та зачудування лежить, мабуть, на лицях янголів, коли ті пробують перші плоди у райському закутку.
– Савко-о! Савко-о!..
Стрепенувся, схопився на ноги. Тільки хто ж його гукає? І голос ніби не мамин… Розсипалися вишні, вдарили кривавим зойком та й закотилися у високу траву.
Чи так кличе смерть? Ось вона виймає фотоапарат і, хапаючись, робить знімки… Раз, удруге, втретє… Звуки реквієму. Читати далі…

Зразкова дочка.

26.11.2010

Якось шведський король Густав III їхав через село і побачив дівчину коло криниці.
- Дуже радо! – каже дівчина і подала королю води, не знаючи, що за чоловік перед нею.
Дівчина поводилася сміливо та дуже поважно, чим і зацікавила короля. Тоді він їй каже:
- Коли б ти перебралася до Стокгольму, я допоміг би тобі знайти краще зайняття ніж тут. Читати далі…

Дружба.

15.11.2010

Двоє друзів йшли дорогою, та й зайшли в ліс. Кілька днів тому, була в цьому лісі страшенна буря, яка повиривала з корінням багато найстаріших дерев. Між викорчуваними дубами стояло два дерева, одне біля одного, зовсім непошкоджені. Досить дивно було бачити, що буря сильніші, більш великі дерева повалила, а ці два лишились на місці. Читати далі…