Джерело духовності в школі-інтернаті.

03.03.2010

Головним завданням кожного навчального закладу є всебічне розкриття дитячих природних талантів та обдарувань, виховання високоосвідченої, самодостатньої, глибокоморальної особистості, здатної до самореалізації в суспільстві.
Нові програми, підручники, використання комп’ютерної техніки на належному рівні утримують рівень освіти в Україні. Демократичні процеси, що відбуваються в країні, розвиток малого та середнього бізнесу помітно підняли рівень впевненості молоді в самореалізації.
Але, на жаль, за всіма цими позитивними процесами все помітнішою стає глибока моральна криза всього суспільства і молодого покоління зокрема.
Втрачено споконвічні християнські цінності.
Тому сьогодні гостро стоїть питання духовно-морального відродження української нації. І саме школа спроможна зробити перші вирішальні кроки у вихованні молодого покоління на кращих традиціях української християнської культури.
Педагогічний колектив Бучанської спеціалізованої школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування вже багато років працює над проблемою духовного відродження, морального виховання. Адже саме тут зібраний дитячий біль Київщини: сироти при живих батьках. Якою порожньою має бути душа і серце людини, щоб віддати на поталу найріднішу кровинку – власну дитину? Щоб не наслідували важких гріхів своїх батьків наші вихованці, ми маємо за головну мету наповнити їх маленькі душі добротою, вірою, співчуттям, розважливістю, відповідальністю, принциповістю. Прагнемо виховати духовно розвинуту людину, тобто людину культурну, високоморальну. Ми розглядаємо духовність як прагнення і здатність людини до пізнання істини, добра, краси, любові, як ствердження у людській життєдіяльності загальнолюдських етичних та естетичних цінностей, усвідомлення себе частинкою загальної світобудови.
У сучасному жорстокому світі, на жаль, небагато прикладів, які б свідчили про духовність і високу моральність людей. У багатьох випадках нищівній критиці піддаються історичні постаті. Саме тому люди все більше повертаються до ідеалів вічних – християнських. І це є не дань моді, а насущна потреба повернення до історичних традицій, багатовікових надбань українського народу. Адже Біблійні заповіді це воістину ті підвалини, на яких має формуватись високоморальна особистість.
28 серпня 2005 року, у день Успіння Пресвятої Богородиці, двері Храму відкрилися для всіх бажаючих. Настоятем храму став протоієрей Миколай Кригін, випускник Київської Духовної Академії,який має науковий ступінь кандидата богословських наук.
Саме поєднання богословської та світської освіти дозволяє отцю Миколі дохідливо розкривати перед вихованцями сирітського закладу всі таїнства Божі і на належному рівні викладати факультативний курс “Біблійна історія та християнська етика”. Діти розширюють свій кругозір, усвідомлюють первинне утвердження духовних та моральних цінностей у порівнянні з матеріальними. Розуміють, що релігія – не засіб для виліковування людських захворювань. Її мета – зробити людину людиною, вилікувати її від моральних та духовних недугів, які являються причиною всіх людських бід. Глибоке розуміння цих істин розкриває перед дітьми таїнство життя, розуміння своєї неповторності, свого особливого покликання.
У кабінетах духовних студій діти в будь-який час можуть прийти до свого духовного наставника із запитаннями, проблемами, побажаннями. Разом з настоятелем та педагогами, діти відвідали історичні християнські святині м. Києва, Чернігівщини, Львівщини, Петербурга. Церковних піснеспівів вчаться вихованці на заняттях гуртка духовної музики. Учні отримують Боже благословення на початку навчального року і на Випускному вечорі. Щось невимовно величне і вражаюче спалахує в дитячих очах, коли вони підходять до вівтаря. І коли в цей час зустрічаєшся з їхнім поглядом, то мимоволі осяває думка, що не осквернять, не зрадять, не сплюндрують власного життя, як це зробили їхні батьки.
Ще не всі діти та працівники школи з радістю заходять до храму. У когось інше віросповідання. Хтось не відчув душевної потреби. А хтось ще не зміг переступити власного невігластва. Але й байдужих немає. Значить ще не очерствіли душі. А це головне.
На абсолютно добровільних засадах на заняття факультативу та святкові богослужіння до храму разом вихованцями приходять учні спеціалізованих класів, які вже чотири роки поглиблено вивчають англійську мову у стінах нашого закладу. Разом з ними приходять батьки, родичі, знайомі. В такі хвилини відчуваєш, що навчання і виховання стає дійсно спільною справою школи, сім’ї та церкви.
Зараз, коли йде серйозна полеміка з приводу введення християнських та світських курсів етики в школі, з досвіду маємо сказати, що дотримання основних принципів: добровільності, доступності, інтегрованості, культурології у викладанні християнських програм забезпечує зацікавленість дітей і батьків, позбавляє конфліктів і настороженості, виховує високодуховні гуманістичні засади молодої особистості. Директор Бучанської школи-інтернату,
Заслужений вчитель України,
Кавалер Ордена Святого Миколи Чудотворця
Наконечний М.П

Коментування не дозволено