“Діти вулиці”, хто вони?

18.02.2010  |  Прокоментуй!

Реальна ситуація в Україні свідчить, що проблема “дітей вулиці” з’явилася не вчора, але за різних умов вона розвивалася по-різному. Іноді важко навіть пояснити, що спонукає дітей залишати родину, школу, близьких людей і йти на вулицю. Феномен вуличних дітей є симптомом соціального й економічного неблагополуччя у країні, а потім в сім’ї.
Кожна “дитина вулиці” – це індивідуальність, яка обирає свій спосіб життя. Вулиця – це те місце, де дитина працює, спілкується, грає, навчається “виживати” в екстремальних умовах.
Чим пояснюються причини появи “дітей вулиці”?
Погіршення матеріального становища значної частини населення України.
Погіршення економічної ситуації в Україні призвело до помітного зростання кількості сімей, які опинилися за межею бідності. Зубожіння населення торкнулося дітей: значно зменшилися витрати на них, збільшилася кількість сімей, що вирішують сімейні матеріальні проблеми за рахунок використання дитячої праці. Економічний добробут родини є важливим, але не вирішальним фактором, що спонукає дітей виходити на вулицю.
Збільшення незайнятих дітей і підлітків.
Появу цієї причини можна розглядати як результат двох, на перший погляд, незалежних тенденцій: невиконання закону про загальну середню освіту і зниження рівня зайнятості серед підлітків.
У зв’язку з послабленням контролю з боку працівників шкіл, керівників управлінь освіти збільшується кількість дітей, які не отримують середньої освіти, чи формально рахуються за певною школою, фактично її не відвідують, перебувають на вулиці. Частина дітей, які мали можливість продовжувати навчання в професійно-технічних училищах, через різке зменшення їхньої кількості, залишилися поза системою освіти. У той же час підлітки, що не досягли 16 років, не можуть знайти роботу. У результаті збігу таких факторів підлітки залишаються і поза школою, і поза трудовим колективом, що, збільшує вірогідність виходу їх на вулицю.
Економічна експлуатація дорослими дитячої праці.
Наявність факторів залучення дітей до жебракування, крадіжок, різного роду махінацій пояснюється працівниками Міністерства внутрішніх справ, працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх посиленням регламентації і контролю за даними процесами з боку окремих дорослих людей, котрі, експлуатуючи дітей, отримують свої доходи. Безнаказаність та не притягнення до кримінальної відповідальності призводить до збільшення кількості дорослих організаторів економічної експлуатації дітей. Безперечно, що виживання дитини на вулиці без будь-якої підтримки – дорослих або старших дітей є проблемним.
Послаблення відповідальності батьків за утримання і виховання дітей.
Оцінюючи причини зниження рівня відповідальності батьків за утримання і виховання батьків, немає однозначної відповіді, чому це відбувається. Відслідковуються різні аспекти ігнорування батьками життя і долі дітей: фізичне насильство, жорстокість, вживання алкоголю, наркотиків, відсутність їжі, житла, одягу.
Загострення конфліктів між батьками і дітьми.
Ця причина стає особливо гострою, коли дитина, частіше – підліток, не знаходить спільної мови з батьками з приводу різних питань: успішності, дозвілля, непередбачених грошових витрат, свободи сексуального життя тощо. Останнім часом на вулицю виходять діти і з благополучних сімей. У таких ситуаціях потрібна соціально-психологічна і педагогічна допомога не тільки дітям, але й сім’ям, при цьому фахівці повинні скоригувати взаємини в середині сім’ї.
Ослаблення роботи з організації дозвілля дітей за місцем їхнього проживання і навчання.
Формальною причиною ослаблення освітньо-виховної роботи серед дітей і підлітків можна назвати економічну нестабільність у країні, що призвело до різкого зменшення різного типу студій і гуртків у школах і позашкільних установах. Проте, з упевненістю можна стверджувати, що це не єдина причина. Ще донедавна кожна школа була своєрідним мікроцентром з організації освітньо-виховної діяльності. Сьогодні згорнута діяльність педагогів з розвитку і виховання школярів у позаурочний час, як правило, відсутні громадські і молодіжні організації, діяльність яких могла б бути спрямована на саморозвиток, самореалізацію дітей та підлітків. Саме соціально-виховна робота в умовах загально – освітніх навчальних закладів могла б допомогти дітям, зокрема, із малозабезпечених сімей, залучатися до різних видів проведення вільного часу.
Негативні тенденції у засобах масової інформації, пропаганда насилля і легкого життя.
Сьогодні у засобах масової інформації створений образ молодої людини, яка, не докладаючи особливих зусиль, може досягти усього в житті. Навіть про долю “вуличної” дитини досить часто фільми закінчуються щасливо. Можна простежити також певну тенденцію при висвітленні у ЗМІ проблем чи доль “дітей вулиці”: створюються гостро сюжетні розповіді з кінцівкою, схожою на “мильні” серіали.
Разом з тим насилля і стиль легкого життя, подаються засобами масової інформації як своєрідний культ. Привертає увагу і той факт, що подібні фільми випускаються на екран у найбільш популярний глядацький час. Це сприяє тому, що діти й підлітки під впливом переглянутого виходять на вулицю з метою пошуку нових вражень і відчуттів, як “у кіно”.
В Україні широко розвивається мережа комп’ютерних клубів та Інтернет – кафе. Численні ігри, якими найчастіше користуються діти, пропагують жорстокість, формують такі негативні якості, як зневагу до слабшого, гіпертрофовану самовпевненість. Не заперечуючи значних інформативних можливостей Інтернету, слід зважати на наявність сайтів, які містять різного роду негативну інформацію, проконтролювати доступ до якої майже неможливо. Тому нагально постає питання про захист прав дітей та молоді на екологію інформаційного простору. Для профілактики і подолання явищ деструктивного впливу на психіку з боку інформаційного простору необхідні певні зміни в системі сімейного виховання і шкільного навчання, створення сприятливого соціально – психологічного середовища в умовах сучасного інформаційного суспільства, культурного взаємовпливу.
“Діти вулиці”, безумовно вимагають допомоги, підтримки, захисту. Проте, щоб їх захистити, необхідно, насамперед, їх зрозуміти. Зрозуміти, хто вони, чому вулиця стала для них місцем, що замінює сім’ю, близьких, затишок домівки? Зрозуміти їх – це значить спробувати задіяти механізми, які б сприяли вилученню дітей з вулиці, з каналізаційних люків, підвалів…
Спробувати зрозуміти проблеми дитини може, насамперед, соціальний працівник, що веде активну роботу саме на вулиці. Адже “вулична робота” є першим ступенем на шляху соціальної реадаптації дитини і ланкою, що зв’язує дитину та систему педагогічної реадаптації.
Для соціального працівника важливим є питання: куди дитина піде вночі, з ким буде завтра, хто простягне їй руку, за ким вона піде. Адже “доброзичливих”, котрі прагнуть обдурити дитину, використовують у своїх цілях – чимало. Тому працівнику соціальної сфери потрібно встигнути першому підійти до дитини, зрозуміти її проблеми, відгукнутися на дитяче горе.
Соціальний працівник для таких дітей є своєрідною “швидкою допомогою”. Він бере на себе відповідальність за її долю, підтримуючи у складних ситуаціях, намагаючись повернути до рідної сім’ї або ввести у новий світ. Цим світом спочатку може стати притулок, орієнтований на те, щоб повернути дитину до сім’ї (рідної, опікунської, прийомної). Новим світом для дитини можуть стати спеціальні центри, де працюють кваліфіковані фахівці, які здатні надати допомогу. Робота у таких центрах будується на індивідуальних потребах зорієнтована на надання психологічної, соціальної і матеріальної допомоги, навчання дітей навичкам, що допоможуть уникнути хвороб, насильства, вчасно піти з вулиці.
Цілеспрямована “вулична робота” соціального працівника та всієї християнської спільноти допоможе не просто брати участь у долі дитини, а змінити її на краще.
Оксана Патинок.

Напишіть відгук