Бучанський православний центр “Агнець”

26.03.2011

На території Бучанської школи – інтернату діє духовний православний центр «Агнець», створений кандидатом богословських наук, протоієреєм Миколою Кригіним. Центр займається духовно-моральним вихованням молоді та відродженням культурних цінностей. Про свої досягнення та плани на майбутнє розповідає його засновник і наставник.

Коли і як був створений духовний центр? Кому належала ідея створення?
Я давно займаюся організацією недільних шкіл. Починав у Києві при Володимирському соборі, у храмі Покрови Пресвятої Богородиці Солом’янського району, для дітей з особливими потребами в соціальних центрах міст Києва: по вул. Льва Толстого та на Теремках. Здавна у мене був задум збудувати церкву для дітей – дитячий храм. Спершу, планували будівництво у Києві біля метро Либідська, але потім поспілкувалися з благодійниками і вирішили, що, мабуть, найкраще його можна буде зробити в школі – інтернаті. Дирекція школи з великою радістю сприйняла цю ідею.
Яку місію виконує центр у школі-інтернаті?
Перш за все – це вирішення глобальної проблеми, про яку говорять усі від президента до селянина, потрібно, щоб наш народ був духовний і моральний. Тому, у нас завжди гостро стояло питання, як впровадити духовно – моральне виховання молоді. Я вирішив запропонувати освіті свою допомогу, своє бачення виховання дітей у рамках духовного центру «Агнець». Наш центр входить у структуру школи і додає до процесу навчання позакласне виховання. Після уроків діти можуть замість Інтернет – клубів прийти до нас і отримати багато цікавих знань.
Розкажіть про недільну школу та гуртки, які діють на базі Духовного центру?
Звичайно, коли починаєш щось робити, то хочеться зробити якнайкраще, тому при церкві почали створювати студії та гуртки. Спочатку читалися уроки християнської етики. Пізніше, щоб дітям було цікавіше, ми придбали телевізор, DVD, почали з’являтися повчальні фільми, тому що телебачення – це не зовсім те, чого ми хочемо для наших дітей. Так як я ще навчався в університеті культури і мистецтва і маю освіту керівника художнього дизайну, то у деяких моїх перших недільних школах я викладав поряд з Святим Письмом і Законом Божим макраме, малювання, чеканки. Потрібно докласти багато зусиль, аби дитина прийшла до церкви, тому головне завдання її зацікавити і почати можна з найпростішого, що можна робити своїми руками. Поступово до центру приєдналися викладачі піснеспіви, вишивки, декоративно-прикладного мистецтва, театральної майстерності. Кожна дитина собі до Великодня вишивала рушничок на кошик та розписувала писанку. Тут викладачу доводиться працювати в десять разів більше ніж на уроках, тому що треба зацікавити і втримати цю цікавість у дитини. Зараз у нашому центрі працюють студії духовних піснеспівів, театральний гурток, телестудія, курси флористики та образотворчого мистецтва. Ми раді кожній дитині, яка хоче чомусь навчитися. Двері нашого центру відкриті для усіх бажаючих.
Про лекції для прихожан?
Поки дітлахи займаються у гуртках, для батьків після служби я читаю лекції на духовні теми. Розповідаю, як поводити себе у храмі, як приступити до Таїнства Сповіді, Причастя. Також вивчаємо Житія святих, історію Православної Церкви. Але найбільше, мабуть, цікаві не самі лекції, а живе спілкування з священиком. Для багатьох людей це є великою проблемою: люди приходять у храм і бачать священика тільки у вівтарі на богослужінні. Найчастіше відбувається так – прийшли, поставили свічку, помолилися і пішли по домівках. До речі, якраз сьогодні на зборах священників, ми обговорювали, як саме організовувати живе спілкування з парафіянами. Адже це не так просто, для такого спілкування потрібно бути духовно і морально підготовленому. Таке спілкування дуже потрібне для того, щоб паства буде краще знала свого наставника. Яким він життям живе, як він думає, як реалізовує свої думки? Це спілкування дасть змогу громаді бути ближчими до свого пастиря.
Які питання найбільш цікавлять прихожан?
По-різному, наприклад, молодь, яка до нас приходить, найбільше цікавиться питанням шлюбу, сімейного життя. Але більшість парафіян хочуть дізнатися, як змінити своє життя на краще, як вести християнське життя і жити для спасіння. Найбільша проблема – жити християнськім життям, бо прийти на Паску освятити кошика – це одне, а коли людина починає роздумувати над собою, над своєю місією на цій землі – це зовсім інше. Уявімо собі, що до нас у квартиру постукав Господь Ісус Христос і попросився тиждень у нас пожити. Яким, протягом цього тижня, буде життя родини? Зміниться воно, чи ні? Певно, що зміниться. Тому, ми повинні розуміти, що ми – християни і Господь завжди серед нас. Якщо людина віруюча, значить вона повинна робити добрі справи, бо не буває прекрасного фруктового дерева без плодів, а відповідно християнина без добрих справ. Для того і існує духовний центр, аби навчити людину жити відповідно християнським канонам.
Плани на майбутнє.
Хочеться побудувати у Бучі храм, в древніх українських традиціях. Біля храму, щоб були студії гончарства, у справжній гончарні, ковальства – у кузні, щоб кожен бажаючий міг прийти і дізнатися для себе щось цікаве. Планую побудувати українську піч, аби випікати хліб, багато хто вже забув як це робиться. Центр створиться для того, щоб ми могли відродити свої традиції, свою культуру. Окрім того, гостям, які відвідають наше місто, буде цікаво приходити до нас на екскурсію. У Бучі дуже багато всього гарного і корисного зроблено але ми ще маємо створити свій духовний світ. Дуже хочеться створити для жителів Ірпінського регіону великий духовно-культурно-просвітницький центр, для того, щоб люди жили моральним, культурним та духовним життям. Можна піднімати економіку та науковий прогрес до високого рівня, але колись у давнину, римляни казали: «Імператоре, ті, що помирають, тебе вітають!» Вони мали все, але не мали мети життя. Найважливіше, щоб кожна молода людина знала, заради чого вона живе, заради втілення якої мети.. І жила не лише для земного життя, а для життя вічного. Ось ми і хочемо перетворити мрії людей на реальність.
Що таке піст? Навіщо його дотримуватись?
Піст – це насамперед вміння себе стримувати, він навчає позбавлятись від своїх недоліків, поганих звичок. Якщо людина зможе під час посту відмовитися від шкідливих звичок та різних спокус, а це стосується не лише їжі, то вона має можливість змінити своє життя. Якщо родина привчає дітей до посту, то в подальшому вони зможуть встояти від багатьох спокус, таких як алкоголь, паління, наркоманія. Піст відіграє велику виховну функцію. Він формує свідомість кожної людини і дає можливість контролювати свої дії і вчинки. Піст – свого роду перемога душі над тілом. Коли перемагає тіло – людина «гине», вона живе на землі ніби мертва. Якби нашими політиками керувала душа і казала: «тобі вистачить тих будинків, землі, машин, бо є люди, які не мають їжі, одягу.» – тоді країна наша була б справді християнською. Не керуючи своїми вчинками, своїм тілом людина не може бути щасливою, а щасливою вона стане лише в тому випадку, коли буде жити для ближніх і творити добро.

Олена Жежера, «Вісті Приірпіння»

Коментування не дозволено