Могутня мова служіння.

27.04.2010

Існує багато професій, основою яких є служіння іншим. Особливої значущості у наш час набуває професія соціального працівника, яка потребує особливих людей, людей з Божою іскрою: духовно багатих, з добрим серцем, гуманних, відповідальних, в яких є стійке бажання оволодіти знаннями та технологіями соціальної роботи. Фахівців цієї галузі готує Інститут соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Наші студенти – майбутні соціальні фахівці складають обітницю: «Я, як соціальний працівник, обіцяю:

• розглядати благополуччя людей, яким я служу, як основний мій обов’язок; • поважати інтереси клієнта та надавати доступну, своєчасну допомогу кожному, хто її потребує;

• підтримувати гуманістичну роль соціальної роботи, чесно та щиро виконувати обов’язки;

• взаємодіяти з клієнтом, брати до уваги його реальні запити, бути відповідальним та послідовним, спроможним допомогти;

• сприяти тому, щоб клієнт висловлював свої думки, позиції з питань якості соціальної роботи; • зберігати таємниці, які мені довірив клієнт, та розголошувати їх тіль-ки за його згодою;

• інформувати дітей та молодь про соціальну допомогу, переваги щодо втримання соціальних послуг в різних галузях соціальної сфери;

• наполегливо вдосконалювати свої знання та вміння у вирішенні со-ціальних проблем». Визначення і бачення студентом себе у соціальній сфері, у виборі привабливих соціально значущих напрямів роботи з різними категоріями населення потребують від студентів знань, умінь та внутрішнього потягу до розв’язання соціальних проблем.

За час навчання студенти оволодівають технологіями роботи з дітьми-сиротами, дітьми з обмеженими можливостями, ВІЛ-позитивними дітьми, дітьми, схильними до суїциду, дітьми вулиці, вивчають їх психологічні особливості, діагностичну та корекційну роботу з ними. Соціально-психологічна робота з такими дітьми, їх виховання та повернення до повноцінного життя – це велике покликання, в якому служіння посідає чи не найважливіше місце. І це глибоко усвідомлюють наші студенти.

З перших уст: Ось що кажуть самі студенти-другокурсники, майбутні соціальні праців-ники, для яких служіння дитині-сироті є первинною мовою любові до неї: Жук Вікторія, студентка 24-СРПП:

«В наш час дуже гостро постає проблема сирітства. Діти-сироти пе-реживають безліч негативу під час свого дитинства, тому особливо важливою є надання допомоги їм та підтримка у вирі складних життєвих буднів. Але, як саме їм допомогти, як правильно підібрати саме ті дії, слова, які будуть правильними та зігріють їх серця? Я – майбутній соціальний працівник, я – та людина, котрій за все своє життя доведеться допомогти не одній дитині, тому я повинна знати, як саме це зробити. На мою думку, діти-сироти найбільше потребують любові та ласки, для них великим бажанням є те, щоб їх обійняли, вони прагнуть бути потрібними. Всі ми розуміємо, що ті умови, в яких живуть діти-сироти, не можуть дати дитині всього того, що отримує дитина в сім’ї – щоденну підтримку і любов. Тому, на мою думку, обов’язковим є викликати довіру в дитини, стати для неї не тільки людиною, що хоче допомогти, а бути другом по життю. Коли мені доведеться допомагати дитині-сироті, я відкрию для неї своє серце, спробую показати, що в житті завжди є та людина, котрій вона буде потрібна і близька. Я вважаю, що робота соціального працівника вимагає не тільки професіоналізму, а й уміння працювати серцем та душею.»

Шнір Софія, студентка 25 СРПЗ:

«Я хочу торкнутися мови про дітей, які мають свій особливий гіркий статус – це діти, у кого немає батьків… Тема ця болюча, адже такі діти з самого малечку не мають поруч близької людини. Тому не дивно, що саме ця категорія малечі швидше дорослішає, швидше бачить наше життя таким, яким воно є насправді – і добрим, і світлим, і водночас – з усіма його великими і дрібними негараздами. Держава не залишає таких дітей на узбіччі. Однак, будемо відверті, в повній мірі забезпечити їх повноцінне щасливе дитинство непросто. І тут треба звертатися до тих, хто може надати дітям-сиротам свою відчутну благодійну допомогу. Адже благодійність і співчуття в Україні завжди були ознакою високої освіченості, людяності і особистої духовної краси. “Діти-сироти – це також наші діти” – слід пам’ятати кожному, хто живе із Богом в серці, бо діти не повинні бути обділені увагою дорослих. До цього й закликаю всіх керівників підприємств, успішних під-приємців, усіх, кому не байдужа сирітська доля, і, безумовно, представників влади всіх рівнів. Кожен день починайте з думки, що ще не зроблено для дітей і долайте соціальну прірву. І це стане ознакою нашої християнської моралі, знаком дорослої уваги до тих, кому бажаємо справді щасливого і доброго майбутнього». Є надія, що щирі роздуми студентів майбутніх соціальних працівників реалізуються у практичних діях з дітьми, які потребують соціальної допомоги, і сприятимуть сяянню щирої любові, що дасть змогу побачити проблеми у новому світлі, позаяк немає підстав сумніватися, що саме служіння дітям випромінює любов найяскравіше. Прикладом служіння людям є Господь наш Ісус Христос. Сам Він говорив: «Син Чоловічий прийшов не для того, щоб Йому служили, але – послужити й дати життя своє за викуп багатьох». Своїх учнів Ісус навчав: «Хто б хотів у вас бути великий, нехай буде вам слуга». У служінні виявляється справжня велич. Безкорисливе служіння соціального працівника дітям є справжнім вираженням любові, добра, милосердя.

Оксана Патинок, ст. викладач кафедри галузевої психології та психології управління Інституту соціальної роботи та управління Національного пе-дагогічного університету імені М.П.Драгоманова.

Коментування не дозволено